Як може виглядати енергетика майбутнього України

У тому, що світові потрібно кардинально скорочувати залежність від викопних видів палива, сумніватися вже не доводиться. Як цього досягти? Один зі шляхів — трансформація одного з найбільших секторів економіки, енергетики. І Україна, як і людство в цілому, здатна зробити її більш стійкою, безпечною — і екологічною.

Двадцять перше століття стрімкою ходою рухається вперед, але в світі все ще близько 80% енергії, що витрачається на опалення, електрику і транспорт, надходить завдяки невідновлюваним викопним ресурсам. Ви чудово їх знаєте — це вугілля, нафта і газ. Ця ж трійця — основні винуватці парникового ефекту, оскільки при їх спалюванні утворюється вуглекислий газ.

Що може прийти їм на зміну? Очевидна відповідь — відновлювані джерела енергії. Наприклад, сонце і вітер — останнім часом вони в енергетичній «моді». Втім, сонце світить не завжди, як і вітер дме не постійно. Крім того, батареї або конденсатори, які здатні накопичувати їх непостійний потік енергії, ще досі дорогі — а їх потужності нерідко бракує, щоб перекривати «проміжки».

Атомна енергетика? Так, вона не виробляє вуглекислий газ, але створює інші, чи не більш небезпечні відходи. До того ж, пов’язані з нею ризики — навіть в сучасних реакторах — призводять до того, що багато країн замислюються про відмову від «атома» (а деякі, як Німеччина, вже прийняли таке рішення).

«Ядерна енергетика готує серйозне навантаження на наші майбутні покоління. Приблизно через десять років в Україні потрібно буде починати виводити з експлуатації атомні енергоблоки. А це серйозні витрати — тільки зараз виведення з експуатації одного блоку коштує приблизно 500−600 мільйонів доларів щонайменше. Тоді як „чисті“ технології — від сонця і вітру до біоресурсів — набагато екологічно безпечніші і стають дешевшими», — зазначає Олександр Домбровський, заступник голови правління агрохолдингу Миронівський хлібопродукт.

Топ джерел енергії майбутнього

Прогнозувати споживання людством енергії в довгостроковій перспективі — неймовірно складне завдання. Тут необхідно знайти баланс між нинішніми трендами використання ресурсів, перспективами економічного розвитку, доступними й очікуваними технологіями — і часткою наукової фантастики.

Наприклад, один з реалістичних сценаріїв споживання енергоресурсів у 2050 згідно зі щорічним звітом BloombergNEF «New Energy Outlook 2020» виглядає так:

Прогноз змін енергетичного балансу джерел виробництва електроенергії до 2050 року відповідно до даних Bloomberg NEF і IEA
Прогноз змін енергетичного балансу джерел виробництва електроенергії до 2050 року відповідно до даних Bloomberg NEF і IEA
Прогноз структури загальної первинної енергії в 2050 році за видами відповідно до даних Bloomberg NEF і сценарію NEO Climate Scenario: Clean Electricity and Hydrogen Pathway
Прогноз структури загальної первинної енергії в 2050 році за видами відповідно до даних Bloomberg NEF і сценарію NEO Climate Scenario: Clean Electricity and Hydrogen Pathway

Тут, за прогнозами аналітиків Bloomberg NEF і IEA, до 2050 року на планеті значно скоротиться використання вугілля.

Згідно з прогнозами експертів в 2050 році вітрова та сонячна енергії разом постачатимуть 56% «зеленої» електроенергії в світі. Водночас атомна енергетика, гідроенергетика та інші низьковуглецеві технології поставлятимуть ще додаткових 20% електроенергії. Тому загальна частка низьковуглецевих технологій в глобальній генерації електроенергії сягне 76% до 2050 року. Однак уже в 2031 році сонце і вітер разом генеруватимуть більше електроенергії в світі, ніж вугільні електростанції. Активне здешевлення сонячної і вітрової енергій, а також систем зберігання енергії призведуть до десятикратного зростання поновлюваних джерел енергії в глобальному енергетичному балансі в наступні 30 років. Частка ж викопного палива в цей же період скоротиться до 24% в глобальному енергобалансі, в порівнянні із сьогоднішнім 61%.

Як може виглядати енергетика майбутнього України

«Зелений» енергетичний перехід швидше відбувається в Європі, де до 2050 року частка вітрової та сонячної енергії в загальній генерації електроенергії становитиме 74%, а такий енергетичний ринок як, наприклад, Німеччина, перевищить цей загальний показник і досягне 80% вітрової та сонячної енергій в національному енергобалансі. Вітрова енергетика і надалі буде переважати на Європейському континент, досягнувши в 2030 році загальних 40%, а в 2050 році — понад 50% в загальному енергобалансі ЄС. Сонячна ж енергетика домінуватиме в таких країнах, як Іспанія і Португалія, де вона буде становити 30% від загальної генерації в 2030 році.

З вітром ситуація дещо простіша — останнім часом стала швидко розвиватися морська вітроенергетика. Природні умови (регулярний сильний вітер на відстані 10−15 кілометрів від узбережжя) дозволяють використовувати потенціал вітряних електростанцій на повну силу. Втім, такі проєкти вимагають чималих інвестицій та тісної співпраці бізнесу і уряду.

Щодо використання атомної енергії, тут аналітики пускаються в область домислів і припущень. «Традиційна» енергія ядерного розпаду створює радіоактивні відходи. Уже кілька десятиліть ведуться розробки іншого підходу до атома — термоядерного синтезу. В цьому випадку небезпечних відходів не з’являється. Але сама технологія все ще на ранніх етапах розроблення, і говорити про її комерційне використання (або бодай про орієнтовні терміни її впровадження) поки не доводиться.

Хоча вчені очікують значного зростання використання геотермальної енергії, вони визнають: тут дуже сильна географічна прив’язка. І якщо країни на кшталт США і Канади мають відповідні для цього локації, положення України навряд чи дозволить їй використовувати ці технології.

Як може виглядати енергетика майбутнього України

Проте Україна має інший серйозний енергетичний козир — біомаса. У світі на неї звернули увагу порівняно недавно, зрозумівши, що використання відходів сільського господарства цілком може замінити корисні копалини, хоча весь світ має вікові традиції використання різної біомаси. І в нашій країні такими проєктами вже активно займаються: флагманом цих інновацій став агрохолдинг МХП, який просуває ідеї «чистої» енергетики і успішно реалізує біогазові проєкти.

Майбутнє — за «чистою» енергією

«Явірю в те, що в нашій цивілізації немає іншого вибору, окрім як перейти на чисті джерела енергії. Коли ми говоримо про екологічні проблеми, дві третини з них викликані „брудною“ енергетикою. Тому я на 100 відсотків переконаний, що вирішення питання нашого з вами майбутнього — це „чиста“ енергетика», — каже Олександр Домбровський з МХП.

Як може виглядати енергетика майбутнього України

Олександр Домбровський

заступник Голови правління
агрохолдингу Миронівський хлібопродукт

 

 

 

За його словами, Україна, звісно, може переймати практики і технології у розвинених країн, які тільки-тільки вступили на шлях переходу до «зеленої» біоенергетики та поновлюваних джерел енергії. Втім, каже він, ми можемо і задавати моду, і показувати приклад.

«Ми здатні у відносні стислі терміни перейти на відновлювану енергетику. Це буде позитивно впливати як на екологію, так і на здоров’я кожного з нас, так і на добробут, і на тривалість життя», — пояснює він. Оскільки Україна — держава з потужним аграрним сектором, то і її біоенергетичні можливості значні. Наприклад, згідно з підрахунками біоенергетичної асоціації України майже 20 мільярдів природного газу можна замінити за допомогою внутрішніх біоресурсів. При цьому буде істотне скорочення викидів СО2 в атмосферу.

«Коли йдеться про біоенергетику, це і біогаз, і біометан, і вироблення електроенергії і тепла, а також біоетанол і використання ресурсів біоенергетики в транспортному секторі», — розповідає Домбровський. Ресурси для всього цього не потрібно «відбирати» у природи: вони з’являються самі в процесі роботи сільського господарства. Джерелами енергії стає і курячий послід, і залишки рослин після збору врожаю, солома, макуха тощо, і спеціально вирощувані «енергетичні» культури.

Власне перехід до 2050 року на відновлювану енергетику, — це дуже амбітна мета. Але це не означає, що на потенціал біоресурсів можна закривати очі. Зараз, зазначають в МХП, з агросировини в Україні можна отримувати від 7−8 мільярдів кубометрів біометану (по суті такого ж природного газу, просто отриманого іншим шляхом). За оцінками фахівців, загалом біомаси в Україні вистачить, щоб в перспективі перекрити всі обсяги імпортованого газу (майже 12 млрд куб м) і вугілля (десь 21 млн т). А це — і значне скорочення валютних витрат країни, і створення тисяч робочих місць у регіонах України, і масштабне скорочення викидів вуглекислого газу в атмосферу.

Екокультура — крок до стійкої енергетики

Зелену енергетику не можна відривати від екологічної культури, переконаний Домбровський. Навіть сонячні і вітряні електростанції в домогосподарствах — яких в Україні вже десятки тисяч — показник того, що свідомість українців змінюється і вливається в загальний тренд «чистої» енергетики.

«Молоде покоління — більш просунуте, більш креативне, більш налаштоване на екологічні теми. І воно буде ще активніше просувати їх, зокрема „чисту“ енергетику», — додає заступник Голови правління МХП. Він визнає: країні потрібна значно масштабніша громадська дискусія на цю тему. А це, своєю чергою, потребує відповідної освіти.

Зокрема, якраз про біоенергетику як про частину економіки повного циклу — коли відходи одного етапу виробництва стають сировиною для іншого. Наприклад, коли той же пташиний послід збирають у спеціальні баки і він «бродить», виробляючи біогаз. В результаті можна отримувати і «зелену» енергію, і тепло, і органічні добрива, які здатні допомогти відновити родючість українських земель. І людям потрібно доносити те, що це ефективний і відповідальний перед природою і наступними поколіннями підхід — біоенергетична сировина щороку вирощується, переробляється і на наступний рік знову відновлюється.

«При отриманні майже 1 тонни біометану викиди СО2 скорочуються приблизно на 23 тонни», — каже Домбровський і про «декарбонізацію», яка з’являється на біоенергетичних виробництвах. Він визн

Питання освіти і культури стосується і управління країною, додає він. І Україні, переконаний Домбровський, потрібно чітко окреслити траєкторію свого руху в енергетичній сфері на найближчі кілька років.

«Поки ми всі живемо сьогоднішніми новинами, ЄС розмірковує, як розвивати економіку та енергетику до 2050 року. Нам потрібен далекий горизонт планування», — пояснює він. Але такий стратегічний підхід дозволяє не тільки зрозуміти, куди рухається країна, а й згодом аналізувати, чого вдалося або не вдалося домогтися, а також причини, які до цього призвели.

Як і в енергетичній сфері, так і в бізнесі загалом, додає інноватор, не можна залишатися в одній парадигмі мислення. Світ стрімко розвивається, і відставати від трендів часто-густо виявляється згубним — навіть якщо цей ефект буде помітний лише згодом.

«Технології змінюються буквально кожен квартал, з’являються якісь „родзинки“, новинки, які поліпшують ці розробки. Чим більше в Україні буде компаній з креативною, інноваційною енергією, які будуть готові вкладати у виробництво — а отже, і в країну — тим швидше всі ми будемо рухатися в прогресивне майбутнє. Так, потрібно змінювати підходи, бути готовим „переналаштовувати мозок“, але це того варте. Саме тому ми постійно змушуємо себе змінюватися», — робить висновок Домбровський.

За матеріалами: nv.ua/ukr