Саміт кліматичних амбіцій. Що означає оголошена президентом ціль в сфері зміни клімату

Боротьба з кліматичними змінами останні роки стала головним пріоритетом внутрішньої і зовнішньої політики багатьох країн. Адже на кону стоїть виживання більшості екосистем на планеті, і як наслідок, умови для проживання наступних поколінь.

Що оголосили країни 12 грудня на Саміті кліматичних амбіцій.

ЄС оголосила про амбіцію досягти до 2050 року кліматично нейтрального континенту і планує до 2030 скоротити викиди на 55% від рівня 1990 року. За попередній період дії Кіотського Протоколу ЄС скоротив викиди на 24%, в той час як економіка зросла на 60%. Китай озвучив ціль досягти кліматичної нейтральності до 2060 року, а до 2030 довести частку відновлюваної енергії в первинному постачанні до 30%.

Аргентина, Японія, Канада, Південна Корея оголосили про нові цілі досягти кліматичної нейтральності до 2050 року. Деякі країни пішли далі і планують навіть більш амбітні строки досягнення кліматичної нейтральності: Фінляндія 2035, Австрія 2035, Швеція 2045.

Низка країн оголосила про конкретні політики: Пакистан заявив про відмову від будівництва нових вугільних електростанцій, Ізраїль оголосив про відмову від вугілля, Вануату планує досягти цілі 100% відновлюваної енергетики. Даних оголосила про зупинку видобутку нафти та газу, а Індія планує встановити 450 ГВт відновлюваної енергетики до 2030 року — для порівняння це рівносильно 4 блокам атомної енергетики.

Саміт кліматичних амбіцій. Що означає оголошена президентом ціль в сфері зміни клімату

Що оголосила Україна?

Володимир Зеленський заявив про ціль скоротити викиди парникових газів на 58-64% від рівня 1990 року. «Довгостроковою ціллю України є досягнення вуглецевої нейтральності. Докладатимемо зусилля, аби максимально скоротити час досягнення цієї цілі», — додав він.

Що означатимуть оголошені президентом кліматичні цілі для українських секторів економіки та суспільства?

Для порівняння викиди парникових газів відповідно до останньої інвентаризації в 2018 році склали -61% від рівня 1990 року.

В рамках підготовки другого Національно-визначеного внеску в Паризьку угоду команда експертів ЄБРР та Інституту економіки і прогнозування НАН України провели ґрунтовні розрахунки щодо розвитку економіки за різними сценаріями, обсягів необхідних інвестицій та економічних наслідків. Саме за цим аналізом в уряді наразі тривають консультації стосовно української кліматичної цілі до 2030 року та на 2050 рік. Експерти запропонували для розгляду 4 сценарії: «бізнес як звичайно», сценарій реалізації вже прийнятих цілей і стратегій, сценарій досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року і комбінований сценарій, метою якого було згладити значний обсяг інвестицій з 2045-по 2050.

Саміт кліматичних амбіцій. Що означає оголошена президентом ціль в сфері зміни клімату

Розглянемо на прикладі комбінованованого сценарію, що означатиме для України його реалізація до 2030 року.

В секторі енергетики, який є найбільшим забруднювачем з точки зору викидів парникових газів, мають відбутися найбільші структурні зміни і рішення, і по суті виконання взятих раніше зобов’язань. Враховуючи поточні і прогнозовані ціни на технології, модель пропонує зростання частки відновлюваних джерел енергії з нинішніх 8% (2019 рік) до 15% в 2030 році в загальному споживанні, і з 13 % (2020 рік) до 34% в 2030 в секторі електроенергетики. Вугільні потужності мають поступово виводитися з експлуатації, із заміщенням маневрових газових для забезпечення балансування енергосистеми. Станом на 2019 рік 29 із 33 державних шахт не приносили прибутку та залежали від державних дотацій із бюджету. Щодо атомної енергетики — якщо закладати сучасну вартість будівництва нових атомних електростанцій та майбутнє виведення їх з експлуатації, вони однозначно програють за ціною відновлюваним джерелам енергії (ВДЕ) і з економічної точки зору є недоцільними для інвестицій. Додатково мають запроваджуватися заходи з енергоефективності на усьому ланцюжку від виробництва енергії до її споживання. За таким сценарієм викиди можуть скоротитися вдвічі за 10 років, а обсяг необхідних інвестицій складе 26 млрд євро. Прогнозується, що ключові інвестиції будуть залучені у виробництво вітрової та сонячної енергії, а також в низьковуглецеву та високоефективну когенерацію — одночасне виробництво тепла та електроенергії, та централізоване теплопостачання. Для порівняння, за останні 10 років у сфері ВДЕ в Україні було інвестовано понад 10 млрд євро, тобто цифри є реалістичними в умовах України.

Найбільш болючим для країни буде вирішення соціальних питань у шахтарських мономістах — закриття шахт та економічна диверсифікація вугільних регіонів. Але в цілому комбінований сценарій амбітних дій є дешевшим за сценарій «бізнес як зазвичай» за рахунок зменшення імпорту і витрат на енергоресурси.

Серед головних позитивних наслідків активного переходу на ВДЕ — чистіше повітря в містах, зменшення кількості промислових відходів та скидів, поступова модернізація енергетичних потужностей, що посилить стійкість усієї енергосистеми.

В секторі промисловості не передбачається скорочення викидів в цілому, а навпаки можливе їх зростання на 8% до 2030 року. Припускається, що обсяг потужностей у секторі збільшуватиметься на 3-4% щороку у зв’язку з активним економічним розвитком у країні. В той же час, на поточних підприємствах мають реалізовуватися заходи з модернізації та підвищення ефективності, що потребуватимуть близько 37 млрд євро до 2030 року. Різниця між потребами в інвестиціях в амбітному комбінованому сценарії і сценарії «бізнес як зазвичай» для сектору складає 7,5 млрд євро на 10 років. Відповідно до звіту аналітичного центру GMK, металургійні підприємства ставлять собі за візію скоротити викиди на 20%, щоб утримати конкурентні позиції на міжнародних ринках. Серед основних політик Уряд розглядає незначне збільшення податку на викиди СО2 — до 30 грн за тонну — до 2024 року із подальшим запровадженням системи торгівлі викидами. Також планується створити український кліматичний фонд, який буде стимулювати декарбонізацію в різних секторах.

Питанням, яке найбільше турбує бізнес, є джерела інвестицій, адже в державі наразі не існує жодного механізму стимулювання модернізації промисловості та заходів з енергоефективності, а податок на СО2 спрямовується в загальний бюджет. Саме таким механізмом підтримки може стати український кліматичний фонд.

Сектор транспорту є одним з найскладніших з точки зору кліматичної політики. Національна транспортна стратегія до 2030 року ставить за мету досягти 60% скорочення викидів від рівня 1990 року і підвищення загальної частки електричного транспорту в загальному транспорті у 2030 році до 75%.

Для скорочення викидів сектор також має переорієнтовуватися на розвиток водного та залізничного транспорту. Обидва напрямки в Україні потребують значних реформ, відповідних інвестицій і таких умов на ринку, щоб бізнесу було доцільно обирати саме ці види транспорту для вантажних перевезень. В 2030 році частка альтернативного палива має досягнути 50%, а частка електричних авто — 75%. Для цього потрібно посилити обмеження щодо ввезення старих авто з Європи і навпаки стимулювати купівлю електрокарів та розвивати відповідну інфраструктуру. Також міста і регіони мають проактивно оновлювати і розвивати громадський транспорт та мікромобільність — пересування велотранспортом і електросамокатами. А увесь новий рухомий склад міського транспорту має бути виключно електричним. Для реалізації таких трансформацій потрібно 208 млрд євро, з яких майже половина — це кошти на купівлю приватних авто, що може бути частково реалізовано шляхом запровадження державних стимулів для купівлі електричного транспорту.

Найбільш болюче питання для суспільства щодо зменшення викидів в транспорті — це доступ до дешевих авто з Європи і необхідні податки на авто та пальне. Через низький рівень доходів далеко не усі мають змогу купити нову машину, а громадський транспорт в більшості міст, і тим паче сільській місцевості, практично не розвивається. Політика стимулювання купівлі авто з низькими викидами та інвестування в громадський транспорт має відбуватися в тому числі за рахунок додаткового оподаткування авто з великими викидами і введенням екологічного податку на пальне. І суспільство має бути готовим це прийняти. Також у великих містах вже назрівають потреби введення плати за в’їзд в центр міста.

Серед позитивних переваг амбітної кліматичної транспортної політики — зменшення забруднення повітря і, як наслідок, кількості ракових та серцево-судинних хвороб, а також розгалужена і зручна система пересування громадським транспортом.

В секторі будівель, як житлових багатоповерхових, бюджетних, так і комерційних — величезний потенціал розвитку енергоефективності, що зменшить споживання енергії і викиди парникових газів. За розрахунками комбинованого сценарію, скорочення викидів на 23% до 2030 року обійдеться у 85 млрд євро. Зважаючи, що понад 70 млрд гривень щорічно йде на відшкодування послуг за субсидіями, таке скорочення призвело б і до економії бюджетних коштів. Для цього державна і місцева влада мають термомодернізувати бюджетні будівлі і виділяти декілька десятків мільярдів гривень на такі програми щорічно на загальнонаціональному рівні. Щороку мало б відбуватися також утеплення 5% будівель в житловому секторі і виділятися відповідні кошти в державний Фонд енергоефективності.

Окрім необхідності віднаходити кошти на програми утеплення будівель, значною проблемою для реалізації таких амбітних цілей є готовність населення об’єднуватися в ОСББ, планувати і частково фінансувати модернізацію. Більшість людей все ще вважають, що дбати про їхнє житло — це завдання держави. А відтак, навіть вкрай щедрі державні програми підтримки не будуть гарантовано мати попит.

Із позитивних результатів амбітної політики в сфері утеплення будівель є значна економія коштів як простих споживачів, так і бюджетних та комунальних структур. Адже заощаджені гроші за тепло й електроенергію можна направити на інші потреби.

Для сектору відходів амбітна кліматична політика полягатиме в запровадженні сучасних систем поводження з відходами: запобігання утворення відходів; сортування; переробка на вторинну сировину, що призведе до скорочення обсягу захоронення відходів; утилізація метану на звалищах. Також сюди ж включені заходи очистки стічних вод.

Це заходи, які Україна мусить виконувати в будь-якому випадку, якщо не хоче потонути в смітті і зацікавлена в створенні додаткових робочих місць. Адже за правильної організації та сприятливої законодавчої системи відходи перетворюються на ресурси.

Сектор сільського господарства в Україні демонструє тенденцію до збільшення викидів парникових газів. Пов’язано це в першу чергу зі значним збільшенням використання неорганічних добрив і традиційними інтенсивними методами ведення господарства.

Основними заходами кліматоохоронної політики мають стати поширення більш ощадливих для ґрунту технологій обробітку, внесення добрив, що повільно вивільняються, збільшення частки виробництва органічної продукції, посилення контролю за незаконне розорювання пасовищ і водоохоронних територій, відновлення лісосмуг. Інвестиції для досягнення зменшення викидів в цьому секторі 3 млрд до 2030 року, з яких левова частка саме у сфері сільськогосподарських практик обробки землі та внесення добрив.

Незважаючи на те, що галузь сільського господарства досить традиційна, через збільшення екстремальних погодних явищ і зменшення опадів, виробники поступово самостійно рухаються до відповідних практик для збереження і підвищення врожайності. А органічне господарство має значний потенціал для розвитку, в тому числі з метою експорту в ЄС.

В секторі лісового господарства основною метою є збереження і примноження площ лісів, а також проведення реформи управління галузі, яка б сприяла більш ощадливим методам господарювання. Також потрібно започаткувати переведення деградованих сільськогосподарських земель назад в екосистемні — степи, луки, ліси. Важливою частиною політики має стати попередження пожеж, загальна площа яких може збільшитись через зміну клімату.

Підсумовуючи, амбітна кліматична політика має низку позитивних наслідків: економія коштів на імпорті та споживанні енергоресурсів, зменшення забруднення повітря, покращення здоров’я населення, комфортніші будинки та менші платіжки за комунальні послуги завдяки впровадженим заходам з енергоефективності, зручний та чистіший громадський транспорт, налагодження системи поводження з побутовими відходами. Але її реалізація потребує злагодженої і ефективної роботи на усіх рівнях влади, напрацювання системи економічних стимулів і обмежень, готовності населення і бізнесу активно включатися в процеси трансформації.

За матеріалами: censor.net