Чи справді майбутнє за біоенергетикою? Розбираємо міфи та правду про екологічно чисту енергію

Відновлювана енергетика дедалі частіше лунає серед рішень, які спроможні дати відсіч глобальним змінам клімату. Вітрова та сонячна енергетика швидко розвиваються. Утім, триває дискусія щодо того, чи вистачить їх потенціалу, аби замінити корисні копалини для звичайних та промислових споживачів.

Такі дебати, тим не менш, рідше стосуються виробництва енергії з біомаси.

Біоенергетика, перш за все — це місцевий розвиток, створення постійних робочих місць для сільських мешканців, зміцнення інфраструктури. Для України біоенергетика є одним із стратегічних напрямів розвитку сектору відновлюваних джерел енергії, враховуючи високу залежність країни від імпортних енергоносіїв, у першу чергу природного газу, а також великий потенціал біомаси, доступної для виробництва енергії.

1. «Відновлювальна енергетика — це лише сонце та вітер» — Міф.

Насправді, це не так. Сонячні та вітрові електростанції більш відомі широкому загалу. Утім, екологічно чиста енергія не обмежується виключно цими джерелами. Не варто забувати також і про гідроенергетику, енергію океанів (як-от припливи та відливи), геотермальну (більш поширену в країнах, де є гейзери), а також про біоенергетику.

В останньому випадку йдеться про отримання енергії з біомаси, яка раніше вважалася по суті відходами виробництва. Більше того, технології біоенергетики не просто отримують енергію екологічно чистим шляхом — а ще й сприяють відновленню природи. Так, вона використовує шкідливі для довкілля відходи, перетворюючи їх на «чисту» енергію та органічні добрива.

Йдеться, зокрема, про зменшення викидів парникових газів в атмосферу — важливу у розрізі глобальної стратегії на «декарбонізацію» економіки. Економіка потребує менше видобувного газу, який можна замінити біогазом. Сільське господарство водночас отримує значний ресурс органічних добрив, використовуючи які замість хімічної продукції, можна сприяти оздоровленню ґрунтів та відновленню їхньої родючості.

2. «Біоенергетика — не панацея для екології» — Маніпуляція.

Критики закидають біоенергетиці те, що вона «все одно» не допоможе довкіллю. Але такі тези є чистою маніпуляцією. Жодне джерело енергії саме по собі не стане панацеєю для збереження природи та протидії змінам клімату. Утім, саме у біоенергетики є значний потенціал: «сировина» для отримання енергії так чи інакше виробляється як відходи сільським господарством.

Звісно, сама біоенергетика не замінить всі інші джерела енергії. Утім, її розвиток дозволить значно зменшити використання викопних корисних копалин. Наприклад, загальний потенціал виробництва біометану з аграрної сировини в Україні становить щонайменше 7,8 млрд куб м щорічно, а біомаси в Україні достатньо, щоб замінити весь імпорт газу (близько 12 млрд куб м) та вугілля (близько 21 млн т).

Не варто забувати і про додатковий ефект біоенергетики. Уже зараз, за розрахунками Біоенергетичної асоціації України, ця галузь створює близько 20 тисяч робочих місць в Україні. Крім того, біомаса вже сьогодні заміщує близько 4 мільярдів кубометрів природного газу щороку. Завдяки роботі біоенергетичних підприємств у країні викиди СО2 щороку менші на 8 мільйонів тонн.

3. «Через біоенергетику вирублять усі ліси» — Міф.

Цей міф популярний не тільки в Україні, але, приміром, і в США. З одного боку, якби ліси було так просто вирубувати, людство вже давно зробило це. На щастя, є чимало природоохоронних регуляцій, які охороняють «легені планети». Крім того, поява нових технологій не призведе до того, що люди шикуватимуться в черги, аби «здати» нашвидкуруч порубані ліси.

Важливо розуміти, що сировиною для біоенергетики є лісова та сільськогосподарська біомаса, а також біовідходи. До сільськогосподарської зараховуємо, наприклад, солому пшениці, стебла кукурудзи, лушпиння соняшника, відходи тваринних ферм, рибного господарства, відходи харчової та переробної промисловості.

«Біоенергетична сфера об’єднує сільське господарство та енергетику — дві основні галузі, що формують економіку України», — наголошує Ірина Ванникова, речниця МХП.

Вона зазначає, що на сьогодні лісова біомаса ще домінує як джерело енергії в Україні. Утім, аграрний потенціал України значно більший. За оцінками UABIO, енергетичний потенціал агробіомаси становить 76% від усієї біомаси. І він може вийти на повне використання до 2050 року.

4. «Біомаса годиться лише для опалення» — Міф.

Насправді біомаса використовується і для генерації електроенергії. Наприклад, у грудні 2019 року холдинг МХП запустив в експлуатацію першу чергу біогазового комплексу Біогаз Ладижин у Вінницькій області — із встановленою енергетичною потужністю 12 МВт. Він став найбільшим біогазовим комплексом у світі, який переробляє органічні відходи від курчат-бройлерів.

Його можливостей вистачить для одночасного енергозабезпечення 35 000 сімей, каже Ванникова. «Це означає, що лише перша черга проєкту Біогаз Ладижин може забезпечити електроенергією всіх побутових споживачів Тульчинського та Гайсинського районів Вінницької області. А в промисловому масштабі виробленої ним енергії вистачить для забезпечення електрикою близько 40% потужностей агроіндустріального кластеру МХП у Вінницькій області», — пояснює вона.

Крім того, біомаса йде і на створення біопалива — як-от біоетанолу чи біодизелю. Останній може замінити паливо у двигунах внутрішнього згорання. На тлі нестабільності цін на ринках енергоносіїв можливості біоенергетики, які не залежать від погодних умов чи політичних дискусій, виглядають ще більш привабливими.

Економічний аналіз Держенергоефективності України зазначає, що залежність України від постачання нафтопродуктів із Росії та інших країн робить її уразливою щодо забезпечення пальним автотранспорту, сільськогосподарських та інших машин. Відповідно, організація виробництва біопалива називається одним із пріоритетних стратегічних завдань держави в галузі енергетики. «Використання рідкого біопалива дасть змогу зменшити викиди в атмосферу парникових газів і буде мати позитивний вплив на скорочення імпорту нафтопродуктів», — кажуть в агентстві.

5. «Біопаливо неефективне з економічної точки зору» — Міф.

Нерідко лунають тези, що на виробництво біопалива витрачається більше енергії, аніж може дати отриманий продукт. Це міф, який легко спростовується цифрами. За даними Renewable Energy World, співвідношення віддачі до витрат для кукурудзяного етанолу становить 1,3:1, для етанолу з цукрового тростника — 8:1, біодизеля — 2,5:1, для біопалив з целюлозних відходів — від 2:1 до 36:1.

Якщо ж подивитися на ціни біопалива та біодизеля, то особливих економічних різниць також не помітно. Етанол, за різними оцінками, показує близько 70% ефективності порівняно з бензином (якщо рахувати у кілометрах на літр палива). Утім, на світових ринках ціни на біоетанол якраз на близько 30% нижчі за традиційне пальне. Тож, вартість одного пройденного кілометру виходить схожою.

Де можна побачити біоенергетику на власні очі?

Холдинг МХП організовує ознайомчі візити на свої біогазові комплекси для експертів та партнерів. Зокрема, влітку 2020 року біогазовий комплекс Біогаз Ладижин відвідали представники ЄБРР, експерти Біоенергетичної асоціації України, колеги з провідних біоенергетичних компаній України, учасники Громадської спілки Органічна Україна, Асоціації фермерів України та Асоціації професійних екологів.

«Використання відновлюваних джерел енергії — одне із пріоритетних завдань для МХП. Наші біогазові проекти — це суттєвий вклад в енергетичну незалежність компанії та її екологічну відповідальність», — додала речниця холдингу Ванникова.

За матеріалами: https://ecolog-ua.com