Що може зробити біоенергетика для подолання газових криз

16

О. Домбровський, Д. Корсакайте, Г. Гелетуха, С. Савчук.

Частка відновлюваних джерел енергії в енергетичному балансі України невпинно зростає, але цього недостатньо. Потрібні кардинальні законодавчі зміни у секторі.

Події останніх тижнів, названі черговою газовою кризою, знову ставлять перед суспільством питання про необхідність економії та заміщення природного газу.

Не принижуючи важливості питань енергоефективності й економії, варто з’ясувати, що може зробити для цього вітчизняна біоенергетика, особливо якщо її буде переведено з режиму перманентного подолання бар’єрів у режим сприяння розвитку.

Де ми зараз

Згідно з енергетичним балансом України, частка відновлюваних джерел енергії — ВДЕ — у загальному постачанні первинної енергії у 2015 році становила 3%, у 2016 році — 4%. Показник відносно невисокий, але темп зростання відповідає європейським показникам річного росту сектору ВДЕ. Найвагоміша частка належить біопаливу та відходам — 81%.

Досягнуте постачання первинної енергії з біопалива та відходів в обсязі 2,832 млн тонн нафтового еквіваленту на рік відповідає заміщенню 3,5 млрд куб м природного газу у 2016 році. Тобто якби не енергія біомаси, Україна мусила б купити цей обсяг природного газу.

Частка біопалива у виробництві теплової енергії у 2016 році становила 6,2%, у 2017 році, за попередніми оцінками, — близько 8%. Аналіз даних за 2010-2016 роки свідчить, що середній темп зростання сектору біоенергетики в Україні становить 35% на рік за показником «загальне постачання первинної енергії з біопалива та відходів».

Символічним для умов газової кризи є приклад Славутича, де після повного відключення міста від газу теплопостачання здійснюється котельнею, що працює на деревній трісці.

Які наші плани

Останнім часом в Україні вдосконалено нормативно-правову базу для розвитку сектору біоенергетики. Зокрема, за останні три роки уряд досяг чималих успіхів у зменшенні залежності від викопних енергетичних ресурсів.

У 2017 році населення, бюджетна сфера та підприємства ТКЕ без врахування промисловості скоротили річне споживання газу на 6 млрд куб м порівняно з 2014 роком, в тому числі завдяки заміщенню газу біопаливом.

За даними обласних державних адміністрацій, у 2014-2017 роках було введено близько 2 ГВт теплогенеруючих потужностей, що працюють на альтернативних видах палива. Це означає, що близько 1,5 млрд дол не витрачено на закупівлю газу у 2017 році. Ці кошти залишилися працювати на вітчизняну економіку.

Недавно уряд озвучив плани щодо скорочення річного споживання газу населенням, бюджетною сферою та підприємствами ТКЕ ще на 5 млрд куб м до 2022 року.

 

В урядових документах зафіксовані амбітні плани для біоенергетики: досягти 5 млн тонн н. е. на рік у виробництві теплової енергії до 2020 року і 11 млн тонн н. е. на рік у постачанні первинної енергії до 2035 року. При цьому частка біоенергетики у загальному балансі постачання первинної енергії держави становитиме у 2035 році 11,4%.

Окремо визначені цілі досягти 30% відновлюваного тепла, переважно з біомаси, у 2025 році і 40% відновлюваного тепла — у 2035 році.

Чи вистачить біомаси

Не тільки вистачить, а ще й залишиться. Про це свідчать оцінки Біоенергетичної асоціації України щодо ресурсів біомаси, доступних для енергетичного використання.

Країна має доступної біомаси понад 21 млн тонн н. е. на рік при зафіксованій потребі 11 млн тонн н. е. на рік. Біоенергетичний потенціал України еквівалентний 25,4 млрд куб м природного газу на рік на 6,8 млрд дол на рік при ціні газу 270 дол за тис куб м.

Яка частка біоенергетики в енергетичних балансах і виробництві теплової енергії у країнах ЄС? Середня частка біомаси у валовому кінцевому споживанні енергії ЄС-28 у 2015 році становить 10,3% — 60% від внеску всіх ВДЕ. Країни-лідери: Фінляндія — 34%, Швеція — 33%, Литва — 32%, Естонія — 23%, Латвія — 23%, Данія — 23%.

Середня частка біомаси у виробництві тепла в країнах Євросоюзу у 2015 році становила 16,2%. Країни-лідери: Швеція — 69%, Литва — 57%, Фінляндія — 54%, Латвія — 52%, Естонія — 51%, Данія — 42%, Австрія — 35%.

Важливо, що всі країни ЄС продовжують нарощувати частку біоенергетики, яка, за прогнозами, перевищуватиме половину внеску всіх ВДЕ, принаймні — до 2050 року. Жодна країна ЄС не планує скорочувати частку біоенергетики.

Особливо цікавий для України досвід Литви, яка швидко наростила частку біомаси в централізованому теплопостачанні: з 10% у 2004 році до 64% у 2016 році. Офіційні плани Литви — підвищити цей показник до 80% у 2020 році. Чи сильно вплинуть на Литву можливі газові кризи з такою часткою біоенергетики? Риторичне питання.

Що зробила Литва

Литва втілила три основні речі, яких, на жаль, поки нема в Україні.

По-перше, з 2008 року по 2014 рік литовський регулятор забезпечив додаткову 6-відсоткову рентабельність на інвестиції в установки генерації тепла з біомаси на 16 років.

Ця додаткова рентабельність додавалася до звичайної 5-відсоткової рентабельності, що діяла на інші види теплогенеруючих установок, і при 2-відсотковій інфляції стимулювала компанії з централізованого теплопостачання інвестувати у теплогенеруючі установки на біомасі й скорочувати інвестування у менш прибуткові установки на викопному паливі.

По-друге, підвищений попит на біопаливо, що став результатом регуляторного стимулювання, потребував прозорого механізму закупівлі біопалива у великих кількостях. Як результат, у 2012 році Литва запровадила біопаливну біржу Baltpool. Частка біомаси, придбаної через неї, зросла з 1% у 2013 році до 86% у 2016 році.

Після створення біржі ринок біомаси в Литві став набагато прозорішим, а його функціонування — ефективнішим. Завдяки роботі біржі вартість біомаси у 2015 році порівняно з 2012 роком залежно від району знизилася до 40%, а різниця у вартості біомаси між сусідніми районами майже зникла.

Протягом 2014-2016 років середня вартість біомаси на біржі була на 5-15% нижча від ціни, за якою ТЕЦ купували біомасу напряму у постачальників. Також вирішилася проблема обмеженої кількості постачальників біомаси через можливість легкого входу компаній на ринок. При цьому 96% постачальників біомаси були литовськими компаніями.

На біопаливній біржі Литви застосовується система управління ризиками та відстежується відповідність якості поставленої біомаси запровадженим технічним умовам.

Це мінімізує частку біомаси неналежної якості та відсоток контрактів, що оспорюються.

По-третє, Литва демонополізувала виробництво теплової енергії в системах централізованого теплопостачання і запровадила прозору недискримінаційну систему підключення незалежних виробників теплової енергії до теплових мереж.

Мета цих заходів полягала у насиченні мереж централізованого теплопостачання більш дешевим теплом, виробленим з біомаси, і зниженні тарифів для кінцевих споживачів.

При цьому незалежні виробники теплової енергії отримали доступ до теплових мереж і гарантований продаж теплової енергії в систему, якщо вони вигравали щомісячні аукціони на закупівлю тепла. Деталі такої моделі автори вже описували.

Що треба зробити Україні

В Україні існують прекрасні умови для розвитку біоенергетики, в першу чергу, з метою виробництва тепла. Щоб виконати ухвалені плани з розвитку біоенергетики і досягти значного заміщення природного газу біопаливом, необхідне зробити таке.

1. Створити прозорий механізм для торгівлі біопаливом, наприклад, електронну систему. Цей механізм повинен базуватися на ринкових принципах і гарантувати відсутність бар’єрів входження чи проявів дискримінації для всіх учасників ринку.

2. Запровадити прозору і недискримінаційну систему підключення незалежних виробників тепла до мереж. Запровадити конкурентні відносини в централізованому теплопостачанні.

3. Якнайшвидше перевести в грошову форму субсидії населенню для оплати комунальних послуг. Теплова енергія з альтернативних джерел і чинна система субсидій несумісні.

Якщо це вдасться зробити, то економіка дасть гідну відповідь на будь-які газові виклики.

Олександр Домбровський, народний депутат, в. о. голови комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки

Сергій Савчук, голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження

Діана Корсакайте, керівник проекту «Муніципальна енергетична реформа», USAID

Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України

Джерело: https://www.epravda.com.ua/